He, who does not fear his sword is not worthy to hold it.
VIII
Він побачив побілені стіни і стелю кімнатки над караульними. Поворухнув головою і, скривившись од болю, застогнав. Шия його була забинтована – туго, щільно й вправно.
– Лежи, відьмаче, – сказав Велерад. – Лежи, не рухайся.
– Мій... меч...
– Так, так. Найголовніше зараз, розуміється, – твій срібний відьмацький меч. Тут він, не турбуйся. І меч, і скринька. І три тисячі оренів. Так, так, нічого не кажи. То я старий дурень, а ти – мудрий відьмак. Фолтест уже другий день це торочить.
– Другий…
– Атож, другий. Нівроку вона розпанахала тобі шию, все видно було, що там в тебе усередині. Втратив багато крові. На щастя, кинулися ми до замчища зразу по третіх півнях. У Визимі ніхто тої ночі не спав. Не вдалося. Добряче ви там галасували. Мої балачки тебе не втомлюють?
– Коро… лівна?
– Королівна як королівна. Худа. І дурнувата якась. Плаче безперестанку. Під себе ходить. Але Фолтест каже, що то їй минеться. Думаю, не на гірше, га, Геральте?
Відьмак заплющив очі.
– Гаразд, я вже йду, –Велерад підвівся. – Відпочивай. Геральте? Поки я не пішов, скажи, нащо ти хотів її загризти? Га? Геральте?
Відьмак спав.
Він побачив побілені стіни і стелю кімнатки над караульними. Поворухнув головою і, скривившись од болю, застогнав. Шия його була забинтована – туго, щільно й вправно.
– Лежи, відьмаче, – сказав Велерад. – Лежи, не рухайся.
– Мій... меч...
– Так, так. Найголовніше зараз, розуміється, – твій срібний відьмацький меч. Тут він, не турбуйся. І меч, і скринька. І три тисячі оренів. Так, так, нічого не кажи. То я старий дурень, а ти – мудрий відьмак. Фолтест уже другий день це торочить.
– Другий…
– Атож, другий. Нівроку вона розпанахала тобі шию, все видно було, що там в тебе усередині. Втратив багато крові. На щастя, кинулися ми до замчища зразу по третіх півнях. У Визимі ніхто тої ночі не спав. Не вдалося. Добряче ви там галасували. Мої балачки тебе не втомлюють?
– Коро… лівна?
– Королівна як королівна. Худа. І дурнувата якась. Плаче безперестанку. Під себе ходить. Але Фолтест каже, що то їй минеться. Думаю, не на гірше, га, Геральте?
Відьмак заплющив очі.
– Гаразд, я вже йду, –Велерад підвівся. – Відпочивай. Геральте? Поки я не пішов, скажи, нащо ти хотів її загризти? Га? Геральте?
Відьмак спав.